Згідно з чинними нормативно-правовими актами мінімальним терміном для відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) є 1 календарний місяць, для розстрочення – 2 календарних місяці.
Максимальний строк розстрочення (відстрочення) такими актами не визначений.
Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо – суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із п. 100.8 ст. 100 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.
Пунктами 100.8 та 100.9 ст. 100 Кодексу визначені повноваження податкових органів різних рівнів на прийняття рішень про розстрочення у межах бюджетного року та за межі поточного бюджетного року.