Законами України від 19 вересня 2019 року № 115 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб» (далі – Закон № 115) та № 116-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб» (далі – Закон № 116) змінено порядок подання звітності про нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), зокрема, передбачено щоквартальне подання звітності про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України (далі – Кодекс).
Відповідно до вимог законів № 115 та № 116 наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4» (далі – Наказ № 773), затверджено форми Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
Порядок є нормативно-правовим актом, тобто офіційним документом, прийнятим уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування, положення якого є обов’язковими до виконання як платниками так і контролюючим органом.
На сьогодні відповідно до законодавства особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані. зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, Розрахунок (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Відображення платниками, що мають відокремлені підрозділи сум нарахованого єдиного внеску та нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку в Розрахунку та додатках до нього є різним.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування (частина друга статті 8 Закону № 2464).
Щодо порядку відображення платниками єдиного внеску що мають відокремлені підрозділи в Розрахунку
Пунктом 2 розділу І Загальних положень Порядку зазначено, зокрема, що:
- податковий агент – це податковий агент визначений підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу;
- платник єдиного внеску – це платник єдиного внеску, визначений пунктами 1 та 16 частини першої статті 4 Закону № 2464;
- платник – податковий агент та платник єдиного внеску.
Ці визначення відображені в Розрахунку та додатках до нього, та визначають відповідно особливості подання Розрахунку для податкових агентів та платників єдиного внеску.
Підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу та відповідно абзацом другим пункту 3 розділу II Порядку визначено, що у разі, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку
Відповідно Розрахунок містить:
- рядок 032 – в якому зазначається код Кодифікатора за місцезнаходженням платника або його відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ.
Цей рядок є обов’язковим для заповнення платником незалежно від того, чи має такий платник відокремлені підрозділи або не має їх.
- рядок 033 – зазначаються дані про відокремлений підрозділ юридичної особи (повне найменування відокремленого підрозділу), якщо Розрахунок подається податковим агентом за відокремлений підрозділ.
Цей рядок заповнюється виключно податковими агентами при поданні Розрахунку за відокремлений підрозділ.
При цьому, слід зазначити, що додатки до Розрахунку, що містять відомості про суми нарахованого єдиного внеску, не містять рядків де зазначається код Кодифікатора за місцезнаходженням платника або його відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ.
Це означає, що при поданні платником Розрахунку юридичною особою (головним підприємством), такий Розрахунок буде містити інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску як по застрахованих особах головного підприємства так і по всіх застрахованих особах його структурних підрозділів.
При цьому, у разі наявності у юридичної особи (головного підприємства) відокремленого підрозділу, що не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету та який не має окремого балансу і самостійно не веде розрахунки із застрахованими особами для сплати єдиного внеску на небюджетні рахунки, така юридична особа, як головне підприємство, відповідно до вимог пункту 3 розділу II Порядку, заповнює окремий Розрахунок за такий відокремлений підрозділ із зазначенням в рядку «033» повного найменування відокремленого підрозділу за який подається такий Розрахунок та Додаток № 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток № 4ДФ) по цьому підрозділу.
Якщо юридичною особою (головним підприємством), що має відокремдені підрозділи, подано Розрахунок з типом «Звітний» або «Звітний новий», який містив у своєму складі лише додатки 4ДФ і не містив додатки щодо відомостей про суми нарахованого єдиного внеску по застрахованим особам, та в Розрахунку не заповнено рядок 033, такий Розрахунок ідентифікується такий, що поданий за головне підприємство.
Варто зазначити, що поданим і прийнятим до граничного строку подання вважається Розрахунок, який прийнятий контролюючим органом та пройшов всі контролі, у тому числі під час завантаження до Реєстру страхувальників та Реєстру застрахованих осіб, залишається чиним під час прийняття контролюючим органом наступного Розрахунку за такий звітний (податковий) період (пункт 2 розділу V Порядку).
Порядок проведення коригувань у Розрахунку регламентовано розділом V Порядку.
Згідно з приписами пункту 5 розділу V Порядку у разі необхідності проведення коригувань Розрахунку, зокрема, з типом «Звітний» або «Звітний новий» після закінчення строку подання таких Розрахунків Платник подає Розрахунок з типом «Уточнюючий».
Підсумовуючи зазначене, якщо юридичною особою, що має відокремлені підрозділи, подано Розрахунок, який містив у своєму складі лише додатки 4ДФ до Розрахунку з типом «Звітний» або «Звітний новий» і не містив додатки щодо відомостей про суми нарахованого єдиного внеску по застрахованим особам така юридична особа (головне підприємство) подає Розрахунок з типом «Уточнюючий».
Аналогічний порядок виправлення помилок застосовується до платників, які не мають відокремлених підрозділів.
При цьому повідомляємо, що чинне законодавство не містить норм щодо обов’язку податкових органів здійснювати на вимогу/прохання платника визнання, на власний розсуд платника, чинним або нечинним того чи іншого поданого ним Розрахунку.
Щодо зарахування страхового стажу застрахованим особам
Між Державною податковою службою, Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування України складено низку протоколів щодо передачі інформації, в яких визначено вичерпний перелік відомостей, які надсилаються Державною податковою службою Пенсійному фонду України та Фонду соціального страхування України, що надає можливість останнім виконувати всі покладені на них функції щодо нарахування, обчислення та призначення пенсійних та соціальних виплат.
При цьому повідомляємо, що відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Закону № 2464 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З огляду на викладене, питання зарахування страхового стажу належить до компетенції територіального органу Пенсійного фонду України.