Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3-1 Закону про оплату праці).
Отже, якщо працівник відпрацював повний місяць, працедавець зобов’язаний нарахувати заробітну плату не нижче за мінімальну.
Проте за угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом працівникам може встановлюватись як під час прийняття на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
У такому разі оплата праці провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку, тобто роботодавець має право нарахувати працівникові, який працює неповний робочий день, заробітну плату нижчу за мінімальну, але за умови що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час.
При цьому роботодавець розраховує суму ЄСВ як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄСВ незалежно від того, що працівник працював неповний робочий день.
Тобто якщо дохід працівника за основним місцем роботи на умовах неповного робочого часу становить 4000,00 грн, що менше за МЗП, то роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ за відповідний місяць не менше від мінімального розміру. Тож 2500,00 грн (різниця між МЗП 6500,00 грн та фактичним доходом працівника за місяць 4000,00 грн) відображатиметься у графі 18 додатка 1 об’єднаної звітності з кодом «13», а у графі 20 – зазначатиметься 550,00 грн суми донарахованого ЄСВ.
Звертаємо увагу, що сплата суми ЄСВ за основним місцем роботи не залежить від сплати ЄСВ за місцем роботи працівника за сумісництвом. Роботодавець за основним місце роботи завжди має дотримуватися виконання ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ.
Під час нарахування заробітної плати (доходів) працівникові не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовуватиметься до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру, тобто до фактично нарахованої суми.
З огляду на це можна прийняти рішення про те, яке місце роботи у працівника буде основне – у бюджетній організації чи в приватному підприємстві.
Робота працівника за основним місцем роботи і за сумісництвом: особливості сплати єдиного внеску
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).
Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (п. 12 частини першої ст. 1 Закону №2464).
Єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування ЄВ.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Отже:
– якщо працівник протягом календарного місяця працював на одному підприємстві як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом та отримав загальну суму доходу менше від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ;
– якщо працівник працював на різних підприємствах, при цьому за основним місцем роботи отримав суму доходу меншу від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума ЄВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄВ;
– нарахування ЄВ на дохід, отриманий не за основним місцем роботи, здійснюється згідно з вимогами абзацу третього ч. 5 ст. 8 Закону №2464 незалежно від його розміру.