Щодо обов’язку у 2022 році застосовувати РРО та/або програмні РРО; відповідальності за незастосування РРО та/або програмних РРО

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи/- підприємця про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до змісту звернення, фізична особа – підприємець є платником єдиного податку ІІ групи (далі – Підприємець), надає послуги у сфері права, оплату за надані послуги приймає виключно на розрахунковий рахунок Підприємця.

У зв’язку із запровадженням з 01.01.2022/р. обов’язкового застосування фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку ІІ – IV груп реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних РРО у Підприємця виник ряд питань щодо наявності у нього обов’язку у 2022 році застосовувати РРО та/або програмні РРО; відповідальності за незастосування РРО та/або програмних РРО.

Оскільки питання 1 – 4 та 6 – 7, порушені у зверненні, є подібними, тому відповідь щодо них надається одночасно.

Правові засади застосування РРО та програмних РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06/липня 1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі – Закон №265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до положень пункту 61 підрозділу/10 розділу ХХ Кодексу визначено, що з 01 січня 2021 року до 01 січня 2022 року застосування РРО та/або програмного РРО для платника єдиного податку є обов’язковим у разі отримання таким платником доходу, що перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Отже, зазначеним пунктом Кодексу чітко регламентовано, що такий критерій, для цілей застосування РРО та/або програмних РРО, як обсяг доходу, діє виключно у період до 01.01.2022 р.

Поряд з цим пунктом 14 статті 9 Закону №265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО та/або програмні РРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Таким чином, у разі провадження Підприємцем діяльності лише з надання послуг (без реалізації товарів, виконання робіт таким суб’єктом господарювання) та за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів застосування РРО та/або програмних РРО для такого Підприємця не є обов’язковим.

Також не потребують обов’язкового застосування РРО та/або програмних РРО розрахунки, здійснені виключно у безготівковій формі через установу банку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємця (із використанням IBAN, онлайн банкінгу), через касу банку, через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку, для подальшого перерахування на розрахунковий рахунок Підприємця, оскільки такі операції не підпадають під визначення розрахункових у розумінні Закону №265.

Щодо питання 5

Відповідно до пункту першого статті 17 Закону №265 у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання за рішенням відповідних контролюючих органів до нього застосовуються фінансові санкції у/розмірі:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації, та має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.