Платники податків, які мали можливість виконувати свої податкові обов’язки (в тому числі подавати податкову звітність і сплачувати податки) за період з 24.02.22 р. по 26.05.22 р. включно і не виконали такий обов’язок, повинні таки його виконати включно по (див. пп. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ):
- 19.07.22 р (подати податкову звітність);
- 31.07.22 р. (сплатити податки).
Якщо платники не мали можливості виконати свої податкові обов’язки під час воєнного стану, вони мають це зробити протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (див. пп. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків зазначених податкових обов’язків, та перелік документів на підтвердження затверджується Мінфіном (див. пп. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). Але на момент написання цієї консультації перелік ще не затверджено. Тому поки що незрозуміло, як визначати можливість, неможливість виконання податкового обов’язку.
Припустимо, що підприємство мало можливість подавати декларацію з податку на прибуток за 2021 рік і сплачувати податок, але не зробило цього. В такому разі воно має подати декларацію до 19.07.22 р. включно і сплатити податок по 31.07.22 р. включно.
Якщо податок сплатить частково, починаючи з 01.08.22 р. виникне недоплата.
У разі, якщо податкова за наслідками перевірки виявить недоплату, до підприємства може бути застосовано штраф згідно з п. 124.1 ПКУ:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
Але якщо така затримка із сплати здійснена умисно, то розмір штрафу 25%.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пп. 109.1 ПКУ).
Як бачимо, поняття умисності досить розмите і суб’єктивне. Наприклад, чи є умисним несплата податку внаслідок відсутності коштів на рахунку чи притримання коштів для сплати за товар чи виплати зарплати?
На наш погляд, ні. Тому що така несплата не вписується в умови, наведені в пп. 109.1 ПКУ.
Але податкова може мати іншу думку. Тому може бути доцільним отримати з цього питання індивідуальну податкову консультацію.
Отже, скоріш за все, буде звичайний штраф.
При сплаті до 30.08.2022 р. – 5% погашеної суми боргу. При сплаті після 30.08.22 р. – 10% погашеної суми боргу.
Окрім сплати штрафу, підлягає нарахуванню і сплаті пеня. Але пеня нараховується тільки якщо недоплата не буде сплачена протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (див. пп. 129.1.3 ПКУ).
Щодо самостійного виправлення помилок, допущених у податковій звітності за період з 24.02.22 р. по 26.05.22 р. включно.
Відповідно до пп. 69.1 ПКУ у разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пп. 50.1 ПКУ, та пені.