Податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є безнадійним (див. пп. 101.2.3 ПКУ). Такий борг підлягає списанню (див. пп. 101.1 ПКУ), за процедурою, встановленою Порядком №220.
Внаслідок форс-мажору – означає, що саме форс-мажорні обставини були причиною виникнення боргу.
Факт форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) має підтверджуватися сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим ТПП України або уповноваженими нею регіональними ТПП (див. пп. 6 пп. 2 розд. ІІ Порядку №220).
Причому борг має виникати внаслідок форс-мажору на дату, що настає за граничним строком сплати грошових зобов’язань за період, на який припадає дата, зазначена в сертифікаті.
Тобто, якщо, наприклад, граничний строк сплати податку за липень до 30 серпня 2022 року, то зафіксована в сертифікаті дата форс-мажору має припадати на липень 2022 року. Відтак станом на 31 серпня 2022 року такий борг може бути визнано безнадійним.
Визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (пп. 3 розд. ІІ Порядку №220).
Щоб списати безнадійний податковий борг, платник податків звертається до територіального органу ДПС з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню (п. 2 розд. ІІІ Порядку №220).
До заяви обов’язково додається сертифікат.
За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу.
Відповідно до п. 3 розд. ІІІ Порядку №220 списання безнадійного податкового боргу з плати за землю здійснюється за період з дня настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і до закінчення граничного строку сплати грошового зобов’язання з такого податку за звітний календарний рік, у якому такі обставини виникли, а з єдиного податку – з дня настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і до закінчення граничного строку сплати грошового зобов’язання за відповідний звітний період.
Відповідно до п. 5 розд. ІІІ Порядку №220 рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший – для платника податків, другий – для територіального органу ДПС. Неотриманий платником податків примірник рішення зберігається у територіальному органі ДПС.
Відповідно до п. 6 розд. ІІІ Порядку № 220 структурний підрозділ територіального органу ДПС, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІКС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Тобто, для визнання податкового боргу безнадійним, що виник внаслідок форс-мажору, платник повинен:
1. отримати сертифікат ТПП, який підтверджує виникнення податкового боргу внаслідок форс-мажору;
2. подати заяву до територіального органу ДПС (обласної податкової), до якої прикласти сертифікат, про списання боргу;
3. отримати рішення про списання боргу.
Строк подання звітності з єдиного податку четвертої групи на 2023 рік – не пізніше 20 лютого 2023 року. Таким чином, на наш погляд, рішення потрібно отримати до моменту подання звітності.
Але в формі декларації не передбачено якоїсь відмітки про безнадійний податковий борг, що виник внаслідок форс-мажору. Тому, на наш погляд, інформацію про наявність безнадійного податкового боргу потрібно зазначити в кінці декларації в рядку “Доповнення до податкової декларації”. У комірці “Зміст доповнення” написати дату та номер рішення про списання безнадійного податкового боргу внаслідок форс-мажору, суму такого боргу, яка числиться станом на 31.12.2022 р. і яка підлягає списанню, та посиланням на норму пп. 291.5-1.3 ПКУ.
Вище ми виклали власну думку з розглядуваного питання. Але оскільки прямо про це ані в ПКУ, ані в підзаконних нормативних документах нічого не сказано, може бути доречним звернутися до податкової служби за індивідуальною податковою консультацією.